- Жінко,чого Ви плачете?.... Ваш син-герой.....Ви, що не бачите.... Ще цей хлопчина і он той... - Героєм ....був мені завжди.... з тих пір коли почав ..іти...з тих пір...коли сказав він мама..... я так раділа...так ридала.... Від щастя сльози проливала... так ніби знала..ніби відчувала..... я так його тримала... так оберігала... та все ж пішов.... за іншу битись маму....мені ж залишив вічну рану... А я дзвонила, кажу :"Сину,іди додому..бо там гинуть...."А він:"Неправда...тут все мирно..." Мені від того було дивно..... І я його чекала...так чекала....він вернеться..я вірила..я знала.... І він приїхав не колись..а нині....виходжу я...дивлюсь ..моє дитя у домовині..." як справи синку? ну кажи як справи?....чого мовчиш...не хочеш подивитися на маму?відкрий же очі....вставай...ти хочеш так лежати? втомився, певно...вирішив поспати.... Боже ..я тебе укрию..ти ж такий холодний..живіт запав..напевно,ще й голодний...ходи,я вже на стіл накрила.... Ходи ,тебе чекає вся родина."... А люди кажуть ,що здуріла...що мертву так трясу дитину... Та, що ті люди...що вони там знають... Мій син-герой... ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ
